07 липня 2010

Декларація про державний суверенітет України – важливий акт в історії творення незалежної держави (до 20-ї річниці Декларації про державний суверенітет України)

 

16 липня 1990 року Верховна Рада України ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.

Відтоді в літописі нашої держави розпочалася нова сторінка, новий відлік часу - епоха утвердження України як самостійної та незалежної країни.

Прийняття Декларації стало результатом піднесення національно-визвольного руху, що почався в роки перебудови.

У 1987-1989 в Україні виникли і стали легально діяти громадські (так звані "неформальні") об'єднання та політичні організації, які пропагували ідею національної незалежності. Так, 6 серпня 1987 р. в Києві створений Український культурологічний клуб , 19 жовтня у Львові - Товариство Лева. 30 грудня відновила свою діяльність Українська Гельсінкська Група. Відновлений улітку 1987 р. позацензурний журнал "Український вісник" став її органом. 7 липня 1988 р. Українська Гельсінкська Група трансформувалася в Українську Гельсінкську Спілку . 11-12 лютого 1989 р. в Києві відбулася установча конференція Товариства української мови. Навесні створено громадські об'єднання "Меморіал", "Зелений світ", у цей час виникли молодіжні та студентські організації. У вересні 1989 р. заснований Народний Рух України за перебудову.

У березні 1990 р. відбулися вибори депутатів Рад усіх рівнів на альтернативній основі. Хоча більшість у Верховній Раді складали члени КПУ ("група 239", лідер О.Мороз), іноді з деяких питань, пов'язаних із державним статусом республіки, спостерігалася майже повна згода.

Першою серед радянських республік Декларацію про державний суверенітет прийняла Естонія (листопад 1988 року ), проте парламенти більшості радянських республік, зокрема й України, засудили цей акт.

Згодом ідея створення суверенної Української держави була проголошена головною метою діяльності Народного руху України. Під тиском демократичних процесів у СРСР і Україні керівництвом КПУ взято на озброєння гасло боротьби за незалежність. Уже  лютневий 1990 року Пленум ЦК КПУ прийняв постанову про розробку проекту закону про економічну незалежність України та висловився за його розгляд у ВР УРСР нового скликання. Через місяць - на березневому пленумі ЦК КПУ - була прийнята резолюція про політичний та економічний суверенітет України.

Роль каталізатора у розв'язанні проблеми державного суверенітету України відіграв факт прийняття 12 червня 1990 року Декларації про державний суверенітет Верховною Радою Російської Федерації.

28 червня Верховна Рада УРСР почала розгляд питання про державний суверенітет. Крім офіційного проекту, було подано шість альтернативних.

На перебіг подій у сесійній залі суттєво вплинули різні чинники: позиція В.Івашка, який 11 липня подав у відставку з посади голови Верховної Ради, що на деякий час деморалізувало парламентську більшість;  масштабний робітничий страйк (липень 1990 ), учасники якого вимагали негайного прийняття Декларації; хвиля мітингів під стінами українського парламенту, що підтримували позицію демократичних депутатів.

За цих обставин 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. З 385 присутніх на засіданні депутатів «за» проголосувала абсолютна більшість - 355 осіб; «проти» - 4 ; не взяли участі - 26 (18 з них невдовзі звернулися до секретаріату сесії і попросили зарахувати їх голоси «за»).

Прийняття Декларації стало першим кроком до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель.

Цей документ відкрив новий етап в історії нашого народу, проголосивши основні політичні, економічні, соціальні цілі, довгострокові перспективи розвитку Української держави. В Декларації було визначено найбільш принципові позиції, які орієнтували народ на створення самостійної, правової держави, на розвиток демократії, всебічне забезпечення прав і свобод людини.

Вона стала тією цінністю, яка об'єднала суспільство у непростий час визначення свого майбутнього в серпневі дні 1991 року. Саме спираючись на Декларацію, було прийнято Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року, який разом з державним суверенітетом був підтверджений волевиявленням народу на Всеукраїнському референдумі в грудні того ж року.

Декларацією проголошено самовизначення української нації, народовладдя, принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, територіальну цілісність України в межах наявних кордонів, економічну самостійність, виняткове право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством України, захист усіх форм власності в державі, гарантії екологічної безпеки і культурного розвитку. Ці базові положення лягли в основу законодавчих актів державного значення - Конституції, законів України.

Цим документом декларується також право держави на власні Збройні сили, внутрішні війська та органи державної безпеки. Україна урочисто проголосила про свій намір стати в майбутньому нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

Важливе значення мала Декларація й для розвитку зовнішніх зносин України як суб'єкта міжнародного права. В розділі, присвяченому її ролі в міжнародних відносинах, було закладено основоположні принципи й пріоритети української зовнішньої політики.

Визнавши перевагу загальнолюдських цінностей, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права, Декларація заклала необхідну базу виходу України - остаточного і незворотного - на міжнародну арену, починаючи з грудня 1991 року.

Сьогодні Україну як незалежну суверенну державну визнали 167 країн світу, 164 з них встановили з Україною дипломатичні відносини. За кордоном Україна представлена своїми дипломатичними представництвами і консульськими установами в 62 країнах світу, в яких функціонує 81 закордонна установа: 61 посольство, 12 генеральних консульств, 6 постійних представництв при міжнародних організаціях та 12 відділень посольств.

Незабаром український народ святкуватиме 19-у річницю незалежності своєї держави.

Акт проголошення незалежності України сконцентрував у собі роки і століття сподівань, невтомного національного й державотворчого поступу нашого народу. І на цьому тривалому та бурхливому історичному шляху Декларація про державний суверенітет стала поворотним пунктом в сучасній історії України, наблизивши до здійснення споконвічну мрію українського народу про свободу та незалежність.